Литературные произведения Запорожского готического портала
Візитер - До діда...
Він приїхав до Львова рано. Місто лева неквапно прокидалося Янек ламаною українською звертався до випадкових перехожих питаючись, як винайняти собі на кілька днів апартаменти. Янек приїхав до Львова максимум на тиждень, десь на Янівському кладовищі в далечіні старовинних поховань була могила його діда, поляка, який усе життя провів у цьому чарівному місті. Звісно, Янек не знав, що радянська влада настільки “модернізувала” обличчя старовинної столиці Галіції, що квартири здавали, головно якісь немісцеві, а з поміж історичних споруд то тут, то там виринали якісь кострубаті новобудови. Все що він тут побачив, було геть не тим, про що йому розповідав батько. Від розчарування Янек буквально розштовхував спритних приблудлих ділків-рантьє. Коли він вже відходив від двірця, його зустріла літня жінка, яка була вдягнена у вишукану сукню за модою XIX століття і зверталася до нього чистою польською. Янек дуже здивувався, що пані знала звідки він, втім старенька вплинула на польського гостя якось магічно. Квартири подобово Львів вона сказала якось так, що напевне ніхто би не відмовив до того ж здавалося, що вона і є справжній Львів, давній, загадковий, освічений і самобутньо чарівний, саме такий про який розповідав Янекові батько.
Янек погодився і вирішив за нею, пішки, крокуючи давньою, ще польською бруківкою. Пошпацірувавши десь за півгодини пані поважного віку привела польського молодика до давнього маєтку, який,виходячи із гербів і написів колись належав його співвітчизникам. Янек попрохав показати йому його кімнату, старенька мовчки повела його нагору гвинтовими чавунними східцями й показала доволі скромну кімнату, праворуч стояло дебеле дубове ліжко, ліворуч висіло чимале розп`яття.
Янек мовив до господині, що він дуже втомився і хоче прямо зараз відпочити, дав гроші, вмостився на ліжку й заснув. Коли Янек спав він снив фану молоденьку панянку, яка грала на фортепіано. Дивно, але здавалося, що й справді унизу хтось награвав щось із Шопена. Янек звісно, подумав, що то йому так тільки здається. Але йому запала в підсвідомість та мелодія, а панянка у серце. Чомусь Янек хотів стріти її десь, а як би стрів — неодмінно би познайомився. Ця дівчина була наче його мрією. В ній напрочуд гармонійно втілилися краса і чуттєвість, глибинний поклик до високого. Вона наче була створена для нього...
Наступний ранок дуже налякав Янека. Він прокинувся у тотально порожній кімнаті, його гроші лежали на підлозі. Шокований та розгублений він похапцем зібрав свої речі та вибіг на вулицю, застрибнув до якогось автобусу й вийшов десь за чотири зупинки від того чудернацького будинку. Випив кави з автомату Нескафе озирнувся і побачив що він майже там де треба, усього за кілька десятків метрів було Янівське кладовище. Янек, трохи поблукавши цим місцем тихого смутку й вічного спокою надибав таки дідову могилу, прибрав з неї листя й стер пил. Поставив біля надгробка лампадку. І тут, Янекові стало зовсім лячно, дві могили поруч із дідовою були могилами рафінованої літньої пані та тієї гарної, чомусь напрочуд рідної дівчини. Янек перехрестився прибрав їхні набагато брудніші за дідову могили й теж поставив лампадок. Після цього випадку, Янек завше прибирав занедбані могили невідомих людей, коли йшов пом`янути рідних згадуючи приязну стареньку й білокуру витончену красуню піаністку, яких він побачив чи уві сні чи наяву.
(с) Візитер., 2011
