Готический портал Запорожья  
 
Главная Новости MP3 Фото и картинки Литература Гот FAQ Форум Гостевая Партнеры О нас/Контакты
 
 

Литературные произведения Запорожского готического портала

Олесь Барліг – Мов-ніби-неначе

печера мов стогін

глибока і темна

 

лицар відсуває погляд зі скрипом

ніби гидує чернечою рясою

від чого хитаються грона свічок

жовто-гарячі голови в каптурах

чернець ковтає липкість слини

врівноважує спокоєм

і молитвами

знекровленість шкіри

та півончастість вуст

дозволяючи легеню в латах

бути зверхнім і хворим

[коли сутінь блукає кутками кімнати

дехто згадує про поблажливість

очі закривши на мерехтіння

денних строкатостей]

- Померти, не значить забути, -

шепоче чернець пестячи книгу

у відповідь лицар

лише насуплює брова

каштанові пасма прибираючи з вух

[волосся його шелестить

мов змія, що спускається з каменя]

- чи знаєш ти те,

що цієї зими

промерзла річка аж до самого дна? –

у голосі легеня шепочуть полишені гнізда,

снігом притрушений очерет,

вальдшнепів гачечки дзьобів

[віяло чорне яке задрімало вже під канделябром

схвильовано озирнулося]

- То й що?

[чернеча книжка вогка

й не до кожного піде читатись]

щупальце протягу мацає лицаря

за повіки

заважає відсунутись погляду далі

вступає у змову з тінями

що густішають з кожним зітханням

[скрип нерішуче не зміг зародитися –

чернець вмілим рухом

його обірвав]

 

стогін неначе печера

глибокий і темний

 

(c) Олесь Барліг.,2009

 


Посетите наш форум
 
Главная Новости MP3 Фото и картинки Литература Гот FAQ Форум Гостевая Партнеры О нас/Контакты
 

© Запорожский готический портал Gothic.zp.ua 2008-2011